Кабалюк Данило

Данило – людина високообдарована у багатьох світах втілення духу людського. І це відкривається уважному співрозмовнику вже після першої хвилини спілкування. Ми не знаємо чому і як людина прагне краси, як принципу усвідомлення життя, як органіки мислення взагалі. Це властиво тільки певним, рідкісним, таємничим людям, які вміють дійсно, тобто віддано, спостерігати світ природи, вміють мріяти омріяне кимось, брати у серце почуття та системи поглядів далекі від свого, товаришувати з людьми різних країн та віків. Такою людиною є Данило. Він на початку дивного шляху. Любов та самотність – великі сестри-титани, які вміють руйнувати та будувати життя ще у юності хлопця почали полювання на свого тихого, вразливого брата і тоді він сховався в пустелі. Вони знайшли його і люто сміялися з нього і тоді він загубився у темряві гір. Буря підхопила його і перенесла у Білу долину. І тут загуло! Відродився колір! Первоцвітом, з самого черева пустки і тиші почав зростати звук – мелодія людського голосу, спів зливи, або вітру… Данило знову став писати вірші, захопився музичними вправами, почав малювати фарбами, начебто святкуючи кожен день життя, створив серію талановитих керамічних робіт. Його маленькі тварини схожі на скульптури друзів, яким художник дякує за любов та приязнь до нього - дякує зацікавленою увагою до кожної дрібниці їх крихкого існування, радісним здивуванням їх богоданній красі. Зусиллями блискучого педагога Євдокії Олександрівни Григор’євої рух Данила у мистецтві художньої кераміки з перших невдалих спроб до справжніх досягнень в майстерності виявився стрімким та впевненим.

Зараз час публікації перших поетичних збірок, час навчатися музиці, оволодівати музичними інструментами, писати фарбами та вивчати мистецтво живописців, грати на сцені у театральних виставах. На все це здатен молодий київський художник, світла і глибока людина – Данило Кабалюк. Побажаємо йому натхнень і витримки, а також могутнього та відданого янгола-охоронця. Боже, благослови його долю!